У Кам’янці відзначили 100-річчя відновлення дієцезії

Пост обновлен 2 нояб. 2018 г.




30 жовтня 2018 року, у приміщенні Національного історико-архітектурного заповідника «Кам’янець», відбулася урочиста зустріч на тему «Римсько-Католицька Церква на Поділлі у ХХ столітті», з нагоди 100-ї річниці відновлення Кам’янець-Подільської дієцезії у далекому 1918 році.

Зустріч відбулась за участі місцевого католицького духовенства, богопосвячених осіб та мирян, представників рухів та спільнот, у тому числі Лицарів Колумба, членів Духовної ради міста Кам’янець-Подільського, науковців Подільського державного аграрно-технічного університету та Кам’янець-Подільського національного університету ім. І.Огієнка, представника місцевої влади та громадськості.

На початку заходу всіх присутніх привітав правлячий єпископ Кам’янець-Подільської дієцезії Леон Дубравський. Далі, про нелегкі віхи історії місцевої Римсько-Католицької Церкви розповів дослідник репресій радянського режиму, кандидат історичних наук В.А. Нестеренко. Він акцентував, що під приводом допомоги голодуючим, влада конфісковувала церковне майно, і, з рештою, католики зазнавали чи не найбільших гонінь.

При відзначенні пам’ятної події відновлення Кам’янець-Подільської дієцезії було б неможливо не згадати її першого, за понад півстолітній вакантний період, єпископа Петра Маньковського. Отець мгр ліц. Олег Жарук, ректор Інституту богословських наук, пригадав учасникам його біографію: починаючи від нелегкої ситуації у царській Росії аж до утруднення прийняти керівництво дієцезією під час становлення в Україні Народної Республіки. Хоча і так, уже в короткому часі, у липні 1919 р. через наступ більшовиків він був змушений переїхати спочатку до м.Бучач, а потім до м.Володимир-Волинського. Перебуваючи поза своєю дієцезією, Петро Маньковський не забував про довірену йому паству. Будучи скитальцем за життя, він зустрів смерть у поїзді під час подорожі з Перемишля до Львова 8 квітня 1933 р.

На питання чому в одних місцях кров мучеників приносить плід віри, а в інших ні, філософ Даріуш Карловіч відповів, що причиною є пам'ять нащадків. Там де вірні пам’ятають мучеників, їхня кров є насінням християн. Там же де забувають про тих, хто віддав життя за Бога, з часом забудуть і про самого Бога. Проте, це напевно не про парафію в Черче, де бережуть спогади про смерть від більшовицького терору мученика за віру о. Цирила Буяльского, сота річниця мученицької смерті якого буде наступного року. Його особистості була присвячена тема доповіді о. д-р Віталія Слободяна СР, який розповів про останні миті життя цього священика, котрий попри атмосферу страху, від якої легко було збожеволіти, не залишив свою парафію. Він зазнав смертельного пострілу у живіт на порозі свого дому.

На урочистості також був присутній директор Хмельницького обласного державного архіву В.Г.Байдич, котрий між іншим сам досліджує репресії проти католиків, і завжди допомагає у пошуках архівних матеріалів, що стосуються сповідників віри. Він поділився неймовірною знахідкою: виявляється батьки загиблого під Смоленськом Президента Польщі Леха Качинського походили з Поділля і невдовзі копії матеріалів про це будуть передані для польського уряду.

О. мгр ліц. Домінік Яцков, викладач історії у Вищої духовній семінарії м.Городок, поділився знаннями про о. Фелікса Любчинського, який перебуваючи на засланні на Соловках удостоївся християнського похорону. Його тіло спочило у дерев’яній труні, а не у сирій землі, як тисячі інших невинно засланих жертв тоталітарної системи.

У ході заходу відбулася також презентація виставки плакатів «Podoliae semper fidelis» авторства магістрів: О. В. Бучковського та М. В. Дубік. Вперше вона побачила світ під час Ночі Музеїв у Головному Адміністративному Суді Варшави у травні цього року. Мета виставки – знайомство з культурною та історичною спадщиною нашого країни та розповідь про віру місцевих католиків, які попри жахливі переслідування та мучеництво залишилися вірними Богу, Церкві та власному сумлінню. Особливий акцент був поставлений на сумній даті 80-річчя «Польської Акції» (1937-1938), в ході якої радянською владою було депортовано і розстріляно понад 100 000 осіб з території сучасної України та Білорусі, які в більшій мірі були католицького віросповідання.

Навіть після найтемнішої ночі завжди наступає світанок, і тому після сімдесяти років атеїстичної диктатури відбулося відродження релігійного життя. Про розвиток та статистичні підрахунки на сучасному етапі доповів канцлер дієцезіальної курії о. д-р Павло Басистий. Натомість про ініціативи у сфері культури та освіти, представив ректор Вищої Духовної Семінарії о. д-р Віктор Білоус. Він згадав про наявність у дієцезії навчальних закладів, зокрема, Вищої Духовної Семінарії Святого Духа та Інституту Богословських Наук у м. Городок, Місійної Дієцезіальної Семінарії у м. Вінниця, дев’ять світлиць для дошкільнят, медіа ресурси в тому числі CREDO, служіння для людей у зоні близькій до військових дій на Сході країни, центри реабілітації для залежних людей та для військових, котрі повертаються з війни.

Про добрі відносини з іншими конфесіями, які склалися у католицької громади, свідчить факт присутності на зустрічі численних представників Кам’янець-Подільської та Хмельницької духовних рад. Від імені християнських конфесій єп. Леона Дубравського привітав пастор Ростислав Мурах з Церкви ХВЄ П’ятидесятників.

На завершення наукової частини зустрічі, господар місця проведення, директор НІАЗ «Кам’янець» В. В. Фенцур, зазначив: «Якщо музейники дбають про архітектуру, то священики турбуються про храми людських душ». Після чого разом з архітектором В. Д. Яворським, подарували єп. Леону картину з зображенням кафедрального собору у м. Кам’янці - Подільському. Між іншими, виступив зі словом голова місцевої "Просвіти" Славко Полятинчук.

Завершальним акордом програми була експозиція у місцевій картинній галереї творів мистецтва пов’язаних з католицькою церквою, що зберігаються у фондах державного історичного музею - заповідника за сприянням Р.В. Йолтуховського. Огляд картин провела завідувач кафедри образотворчого і декоративно - прикладного мистецтва Кам’янець-Подільського національного університету ім. І. Огієнка, Н.О. Урсу.

Ми дивимося у минуле не тому, що немає досягнень у сьогоденні чи планів на майбутнє. Просто наші коріння пригадують ким ми є, і куди йдемо, і яка ціна нашої свободи. Адже за останні сто років змінилося чимало, зникла не одна держава з політичної мапи. Проте незміненою залишалися Любов Христа до нас і приклад відродження дієцезії на цих землях після кривавих років переслідувань – це красномовне свідчення турботи Бога про свою Церкву.

Олександр Бучковський

Фото: Петро Ігнатьєв


© 2018 Кам'янець-Подільська дієцезія
Договір публічної оферти

  • квадратная иконка facebook
  • Квадратная иконка Twitter
  • Квадратная иконка Google