Спочатку у м. Славута був філіальний костьол від парафії в Ізяславі під покровительством святого Йосифа. Його фундамент в 1822 році заклав Е. Санґушко, а після його смерті закінчив будівництво Роман Санґушко. Будівельними роботами керував славутський будівничий А. Брунак, а малярські роботи виконав Е. Островський. У 1839-1840 роках у храмі встановили головний вівтар, амвони і лавки роботи антонінського теслі Ґаспара Давмановича. Автором головного вівтаря був архітектор Денис Макклер. 1841 року було встановлено рококовий орган, придбаний Євстахієм Потоцьким з колишнього, зачиненого 1832 року, монастиря кармелітів у Городищі. Освячений храм у 1861 році єпископом луцьким Каспером Боровським. Костьол св. Дороти став парафіяльним в 1848 році. У 1946 році костел був закритий комуністичною владою і переобладнаний під склад солі. Парафіянам повернули храм лище у 1990 році. Відреставрований хоча реставрований, однак сіль, яка довгий час у ньому зберігалася спричинює відпадання штукатурки. Освятив костел в 1994 році єп. Ян Ольшанський.

В Славуті є також нова мурована каплиця збудована у 1988 році, ще за два роки до повернення парафіяльного храму св. Дороти. Тому протягом цього часу, а також до завершення ремонту костелу вона виконувала функцію парафіяльної святині.