Шаргород – містечко районного значення, при річці Мурашка та Ковбасне, в 90 км. від обласного міста Вінниця. Перші відомості про Шаргород відносяться до XIV століття. 5 травня 1383 року литовський князь Вітовт видав грамоту на володіння землями, де нині знаходиться місто, своєму слузі Василю Карачевському. Через двісті років перейшло у власність відомого польського магната канцлера Яна Замойського. Універсалом від 26 березня 1579 року король Стефан Баторій повелів йому побудувати на цій території міцну фортецю.

Місце для замку знайшли на високому мисі при злитті річок Мурашки і Ковбасної. Фортеця одержала назву Шаргород – на честь предка Замойських Флоріана Шарого. Ян Замойський мав можливість запросити для будівництва високопрофесійних італійських архітекторів. Система фортифікації Шаргорода була закладена 28 травня 1585 року відомим будівничим Бернардо Морандо – архітектором укріплень польської фортеці Замостя. На гравюрі – панегірику на честь засновника Шаргорода, датованої 1617 роком, замок зображений п'ятибастіонним. Це підтвердив у 1656 році Евлія Челебі, який стверджував, що шаргородський замок мав цитадель на п`ять веж, розташовану на пагорбі над рікою.

На озброєнні Шаргород мав дальнобійну артилерію. 26 січня 1588 року польським королем Сигізмундом III було надане Шаргороду, який швидко багатів на вигідних торгових шляхах, Магдебурзьке право. Проте місту і фортеці годі було шукати легкого життя. Проблеми Шаргорода починались, як правило, з Мурафської та Могилевської гір – так традиційно іменувались висоти на берегах Мурашки і Ковбасної. З цих висот шаргородський замок був мов на долоні. У 1595 році Шаргород зруйнували козаки С.Наливайка, примусивши до втечі місцевий гарнізон. Декілька битв відбулось тут в роки Визвольноі війни. В серпні 1648 року фортеця була взята загонами полковника М.Кривоноса, у березні наступного року її вдалось оборонити від сильної облоги польської армії.

Однак стверджувати, що становище шаргородської фортеці стабілізувалось, було б недоречно. Адже згідно умов Зборівського миру 1649 року кордон між королівськими землями і козацькою територією проходив поблизу Шаргорода. Не дивно, що гарнізон не зміг вчасно підготуватись до відбиття весняного рейду 1651 року польного гетьмана Мартина Калиновського і за Андрусівським перемир’ям Шаргород знову відійшов до Польщі. Невдовзі “status quo” було відновлено. В 1672 місто було завойоване турками. В період 27-річного турецького панування (1672-1699) Шаргород, друге за значенням місто воєводства, окупантам вельми сподобався. Вони навіть назвали його Кучук-Стамбулом (Маленьким Стамбулом). Відомо, що наприкінці XVII століття між Кам`янцем і Шаргородом ходили каравани. Однак замок тим часом все більше занепадав. Після того, як Брацлавщина знову відійшла до Польщі, і коли в 1699 році знов до міста повернулися поляки, замок був дуже пошкоджений. Була спроба його відновити, як просто споруду, бо ніякої стратегічної цінності він не мав. Деякі реставраційні роботи проводились і в середині XIX століття.

В теперішній час від замка залишились лише спогади – лише де-не-де проглядають фортечні мури, зміцнені контрфорсами. З 1795 року – повітове місто Подільської губернії. З 1856 року належав князям Сангушкам. Серед історичних пам’яток слід відзначити: костел св. Флоріана в стилі барокко з камня і цегли; Свято-Миколаївський чоловічий монастир XVIIІ ст.; синагога зведена в 1589 році, кам’яна, на стовпах збереглися декоративні фрагменти XVII – XIX ст.; мури та башти замку XVI – XVII ст. Прекрасний храм св. Флоріана повстав у місті в 1595 року завдяки коронному гетьману Яну Заморському. Храм було посвячено в 1636 році Кам’янець-Подільським єпископом Павлом Волуцьким. В 1648 році козацька визвольна війна зруйнувала дощенту місто Шаргород, постраждав також і костел св. Флоріана. І тільки в 1717 році прекрасну святиню було відбудовано. В Шаргороді та його околицях мешкає велика кількість римо-католиків, тому шаргородська парафія враховує близько 3000 вірних.

Від 1983 року у шаргородському храмі працював бр. Альберт Туровський, а від 6 квітня 1993 року, коли було канонічно затверджено Дім Братів Менших, бр. Альберт виконував обов’язки настоятеля дому та парафії. Завдяки його старанням були побудовані декілька святинь в поблизьких околицях, котрі належали до шаргородської парафії, а саме: в Плебанівці, в Козлівці, в Розкоші та в Політанках. В Політанках нашими братами організовуються багато-турові оази для дітей та молоді. Допомагають їм у цьому сестри Бенедиктинки – Місіонерки.

https://www.ofm.org.ua/szar-gorod.html