У п’ятницю 30 вересня 2022 року в місті Хмельницькому, під час зустрічі Пресвітерської Ради, о. мгр. ліц. Петро Міщук виголосив реферат на тему “Історичний нарис щодо інтенцій і пожертв, та норми ККП 1983 року, які регулюють цю проблематику“.
Публікуємо повний текст доповіді:
Історичний нарис.
Як свідчать історичні факти, віруючі приносили у пожертві на святу Месу? переважно хліб і вино. Їх консекрували і розділяли в святому Причасті. Якщо хліб і вино приносили в надлишку, тоді не все консекрували. Те що залишалося, або якщо разом з тим приносили щось інше від хліба і вина, це приділялося для утримання духовних. Отже, складення пожертви було правом віруючого, котрий брав участь у цілому обряді святої Меси.
Катехумени і ті, що були виключенні з церковної спільноти (а отже і з участі у Євхаристії) не могли приносити пожертви на святу Месу.
З часом коли число тих, котрі приймали святе Причастя зменшилося, з’явилася практика допускати до складання пожертв на святу Месу від тих, котрим було заборонено приймати святе Причастя.
Від VIII ст. в Англії, Галії та Німеччині віруючі складали пожертви на руки священнику що відправляв Святу Месу, щоб він спеціально молився під час неї в їхніх намірах. А у ХІІ ст. такий звичай вже розповсюдився по світі.
Пожертва для утримання священника.
13.06.1974 р. Папа Павло VI видав Моту Пропріо „Firma in traditione” в котрому говориться, що в Церкві завжди існував звичай, на міці котрого віруючі керуючись релігійними і церковними почуттями для більш активної участі в Євхаристії, складали на ній як жертву з самих себе, так і зараджували потребам Церкви, особливо в утримуванні священика. Але пожертва не є ціною за отримання плодів зі святої Меси, що було б симонією забороненою Божим правом. Таким чином інтенція святої Меси не є зарплатою за виконану працю священика. Вона лише має служити на утримання целебранса, котрий має до цього право.
Сам Ісус Христос говорив, що гідний робітник своєї зарплати. Святий Павло пише: „Чи хтось виконує службу військову на своєму утриманні? Чи хтось вирощує виноградник і не споживає його плодів…!” (Кор. 9, 7-13). Церковний закон забороняє збирати кошти на утримання духовних при оказії слухання сповіді, хризми чи уділення святого Причастя, але дозволяє приймати інтенцію за служіння святої Меси. Однак гідність такої жертви буде залежати від виконання відповідних норм:
- не можна аплікувати плодів святої Меси згідно інтенції того, котрий тільки в майбутньому принесе пожертву для святої Меси;
- не можливо і не гідно приймати дві або більше інтенції з рації однієї аплікованої святої Меси;
- не можна приймати однієї інтенції з рації аплікації плодів святої Меси, а другої за саму зовнішню целебрацію святої Меси.
Вважається, що інтенція є завжди складена з рації аплікаці плодів святої Меси.
Участь у служінні Церкви.
В декреті “Mos igitur” з 22. 02. 1991 р. Конгрегації до справ духовенства говориться: «Складена жертва за цілі справування Євхаристичної Жертви є найяскравішим прикладом милостині. Віруючі складаючи пожертву на святу Месу, беруть участь в утримуванні духовних і провадженню апостольської діяльності. Вірні мають право жертвувати милостиню, тому що це є засіб покути. І віруючі мають обов’язок покутувати. Мають теж право в участі утримування духовних». Пожертва на святу Месу складається не тільки священикові, але також цілій спільноті Церкви. Віруючі складають пожертвування на святу Месу в наступних цілях: для дієцезіальної Церкви; утримання священиків; і справи Церкви.
Високість пожертви.
Деколи пожертвування бувають не такі високі, щоб вистарчили на покриття коштів зв’язаних з утриманням священиків, та нічого з них не можна приділити на місії. Тому звертається увагу віруючого, щоб пожертвування пов’язані зі святою Месою покривало хоч третину коштів зв’язаних з утриманням священика. Це сприятиме для добра Церкви, котра повинна покривати кошти зв’язані з утриманням священика, у випадку відсутності інтенцій.
Кількість відправлення намірень протягом дня.
Відносно кан. 951 ККП священик, мусить аплікувати конкретні святі Меси в тих намірах, в яких була складена пожертва, при дотриманні права – що крім дня Різдва Христового, можна йому затримати для себе тільки одну пожертву, інші він повинен передати на цілі вказані Ординарієм з допущенням певного винагородження з зовнішнього титулу (це наприклад, далекі доїзди, співана свята Меса, проповідь тощо, не зв’язані з самою природою наміру святої Меси). Згідно автентичної інтерпретації від 23.06.1987 р. Ординарієм про котрого йде мова в кан. 951, §1 ККП, належить розуміти власного Ординарія, котрому підпорядкований священник, що відправляє святу Месу, а у випадку настоятелів чи вікаріїв в парафіях Ординарієм є Ординарій місця.
Обов’язок відправити намір.
Жертва не становить зарплатні за інтенцію відправленої святої Меси, тому священник, коли приймає жертву, є зв’язаний обов’язком відправлення Меси в інтенції жертводавця. В такий спосіб з’являється відношення справедливості, в наслідок котрого вірний набуває право, щоб ця Меса була відправлена згідно його інтенції і умов, котрі він окреслив. Священик може відмовити прийняття пожертви, але коли її прийняв, то підставою справедливості не є сама пожертва, але її прийняття. Не є важливою її високість чи її подальша доля.
Складкова Меса.
Священик, котрий прийняв пожертву на відправлення святої Меси в окресленій інтенції є зобов’язаний на підставі справедливості виконати цей обов’язок особисто або через іншого священика. Цю норму порушують ті священики, котрі збирають пожертви на відправлення святої Меси в окреслених інтенціях, але не дивляться на їх віддільність і без повідомлення жертводавців об’єднують їх разом відправляючи за них тільки одну святу Месу, так звану складкову, намагаючись в такий спосіб виконати цей обов’язок.
Зменшення кількості намірень. Всі інтенції святої Меси відносяться саме до Таїнства Євхаристії, котрому ми повинні віддавати найвищу честь. В арт. 2 Декрету Mos igitur з 22. 02. 1991 р. Конгрегації до справ духовенства йдеться про те, що у випадку, коли жертводавці є повідомленні попередньо і однозначно погоджуються у добровільний спосіб, щоб їх пожертви були з’єднані з іншими, можна за них відправити одну святу Месу в одній складковій інтенції. В такому випадку належить публічно оголосити де і коли буде відправлена така свята Меса. Складкові Меси належить звершувати не частіше ніж два рази на тиждень в одному храмі. Законодавець попереджує душпастирів, щоб користування з цього права не переросло в зловживання.
Отримання стипендії.
Целебранс може собі взяти гідну стипендію, установлену в дієцезіїї на території котрої він знаходиться (кан. 950). Решту коштів згідно з кан. 951, §1, треба передати для Ординарія, котрий призначить їх на цілі визначені правом. Таке право належить всім дієцезіальним єпископам, приписи котрих мусять дотримуватись священники, а він над ними звершуватиме контроль.
Компетентна влада.
Місцевий папський Легат є уповажнений до цілковитого або часткового зменшення зобов’язань, котрі виникають з прийнятих святих Мес, в випадку фізичної або моральної неможливості їх відправи. (Пор. Конгрегація до справ Єпископів 1996 р. нр. 5 і Конгрегація до справ Євангелізації народів 1999 р. нр.8). У кан. 952, §1 говориться, що провінціальному Синоду або зібранню Єпископів провінції належить декретом окреслити високість пожертви, котру складають вірні за відправлення святої Меси. Священникові не можна домагатися більшої пожертви. Хоча, священник може за апліковану святу Месу прийняти добровільно складену жертву вищу від окресленої або нижчу пожертву.
Кількість прийнятих пожертв.
Згідно канону 953, нікому не можна прийняти до особистої відправи стільки пожертв на святу Месу, скільки він не зможе їх відправити протягом року. Настоятель в парафії може зобов’язатися до відправлення святих Мес не довше ніж на рік. Хіба що за згодою жертводавця і якщо це прохання не є пов’язане з особою самого приймаючого священника, можна прийняти більшу кількість намірів для святих Мес, в такому випадку це зобов’язання може бути виконане іншим священником, навіть в тому самому Храмі.
В кан. 955 § 1 і 2 та у декреті Конгрегації до справ духовенства від 22. 02.1991, в арт. 5, говориться, що духовний не мусить відмовляти прийняття цих пожертв, але має обов’язок переказати їх іншим священникам або власному Ординарієві. Адже «Дієцезіальний єпископ повинен проявляти особливу турботу про пресвітерів, до яких повинен прислухатися як до помічників і дорадників, захищати їхні права і дбати, щоб вони виконували обов’язки, властиві їхньому стану, і мали до своїх послуг засоби і установи, необхідні для духовного й інтелектуального розвитку, має дбати про їхнє достатнє утримання і належне забезпечення та соціальну захищеність, згідно з приписами права.» (Kaн. 384).
Кількість святих Мес.
“За винятком тих випадків, в котрих згідно правом можна кілька разів целебрувати чи концелібрувати Євхаристію в тому самому дні, не можна священикові в тому самому дні, служити Євхаристію ніж раз протягом дня.” (кан. 905, §1). Отже, загальне правило є наступним – одним священником відправляється одна свята Меса в день. Від цього правила є винятки – Різдво Христове і спомин всіх померлих. В цих днях кожний священник може відправити три святі Меси. А також відправа святої Меси під час Пасхальної Вігілії не виключає відправи в Неділю Воскресіння.
Ще в іншому випадку «Коли бракує священиків, ординарій місця може дозволити для слушної причини на бінацію, а коли є душпастирська необхідність, також на тринацію, в неділю і обов’язкові свята». (кан. 905, §2). Таким чином крім згаданих правил Ординарій місця може дозволити на бінування, тобто відправити дві святі Меси будь-якого дня тижня, за наступних обставин: брак священників; не обов’язково абсолютний, вистарчить відносний по відношенню до актуальних душпастирських потреб, (напр. коли інший священик не може відправити о тій годині, або в тому місці святу Месу); і слушна причина, яка не обов’язково мусить бути важливою або публічною, вистарчить що є ситуація, коли потрібно задовільнити прохання побожної групи вірних відправляючи їм обрядову чи похоронну святу Месу.
Ординарій місця може дозволити на тринацію, тобто відправити три Меси в день, але тільки в неділю і обов’язкові свята, за наступних умов: брак священників; не обов’язково абсолютний, (так само як для бінації); душпастирська необхідність, тобто ця необхідність повинна бути правдива, (цей критерій можна розуміти широко, подібно як в попередньому випадку, хоч для застосування тільки в обов’язкові свята).
NB! В кожному разі є очевидним, що умова браку священників не є виконана, якщо мотивом бінації чи тринації є аргументи особистої природи. Тільки Апостольська Столиця може дозволити на порушення границь окреслених цим каноном.
Санкції.
Згідно з кан. 1385, хто не згідно з правом черпає зиск з інтенцій святих Мес, повинен бути покараний цензурою або іншим справедливим покаранням. За злочин черпання зиску з обороту стипендій святих Мес, або з бізнесу ними, або через невиконання приписів про котрі йдеться в канонах 948 і 955, чи теж норм Декрету Конгрегації до справ духовенства з 22.02.1999 про тзв. складкові наміри, передбачена карна санкція ferendea sententiae, цензура неокреслена законодавцем і обов’язкова для спокутування, або інша справедлива експіяційна кара неокреслена законодавцем і обов’язкова для спокутування.